Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 910/27847/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Воліка І.М. (доповідача), Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Термолайф"на ухвалувід 08.12.2015

господарського суду міста Києва

та на постанову від 12.01.2016Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/27847/15 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"до1) Приватного акціонерного товариства "Термолайф", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", простягнення 5585802,08 доларів США, що еквівалентно 121800754,81 грн. та 20273046,89 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаАрхіпов О.Ю. (дов. від 30.11.2015 № 765); Новіков Є.М. (дов. від 10.12.2015 № 811);відповідача-1Левченко М.В. (дов. від 01.02.2016 № б/н);відповідача-2Вавдійчик Б.П. (дов. від 17.09.2015 № б/н);За клопотанням позивача по справі здійснювалась фіксація судового засідання технічними засобами за допомогою системи технічної фіксації судових процесів "SRS Femida".

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (надалі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (надалі - ПрАТ "Термолайф", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (надалі - ТОВ "Коксотрейд", відповідач-2) про стягнення з відповідачів солідарно:

- 31235802,08 доларів США, з яких: 2850000,00 доларів США (еквівалентно 62145444,15 грн.) - прострочена заборгованість за кредитом; 2735802,08 доларів США (еквівалентно 59655310,66 грн.) - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 20273046,89 грн., з яких: 7742408,71 грн. - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 12530638,18 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Також, 01.12.2015 позивачем - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" до місцевого господарського суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПрАТ "Термолайф", які знаходяться на поточних рахунках.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27847/15 (суддя Карабань Я.А.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 (колегія суддів: Отрюх Б.В. - головуючий, судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), заяву ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти ПрАТ "Термолайф", що знаходяться:

на рахунку № 26004013005873 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", МФО 320627;

на рахунку № 26005023005873 (Українська гривня , долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", МФО 320627;

на рахунку № 26008001300697 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Європромбанк", МФО 377090;

на рахунку № 26004000142331 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Укрексімбанк" МФО 351618;

на рахунку № 26000010084400 (Українська гривня, долар США, Євро, Російський рубль) в ПАТ "Укрексімбанк" МФО 322313;

а також інших поточних рахунках, відкритих в банківських або в інших кредитно-фінансових установах України, виявлених державним виконавцем у процесі виконання даної ухвали, в межах суми 5585802,08 долара США, що у гривневому еквіваленті становить 121800754,81 грн., та 20273046,89 грн.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПрАТ "Термолайф" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва 08.12.2015 скасувати, і відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального права, і зокрема, ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), оскільки вжиті судом заходи не відповідають принципам адекватності та збалансованості інтересів сторін, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідч-2 не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача-1 до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 66, 67 ГПК України ухвала про забезпечення позову може бути винесена на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, яку залишено без змін судом апеляційної інстанції, накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача-1 у чітко визначених межах ціни позову, що підтверджено належними доказами.

При цьому судами встановлено наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду, зокрема, прийняття рішення відповідачем-1 про виділ інших юридичних осіб; негативні фінансові результати діяльності, підтверджені балансом та фінансовою звітністю; зменшення вартосні основних засобів та подвійне збільшення дебіторської заборгованості, і такі обставини є достатньою підставою для накладення арешту на певну суму грошових коштів відповідача-1.

За встановленого, суди дійшли вірного висновку про те, що обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжиті заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. При цьому позивачем підтверджено належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов'язує необхідність вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

Тиким чином, вживаючи заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 у межах суми позовних вимог, суд здійснив всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надав належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо пов'язаності заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог та наявності достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів, у разі задоволення позовних вимог, значно утруднить або зробить неможливим виконання такого рішення.

Касаційна інстанція відхиляє доводи скаржника, які по суті ґрунтуються на посиланнях щодо недоведеності судом фактичних обставин справи, оскільки згідно імперативних вимог частини 2 ст. 111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

За встановленого, колегією суддів касаційної інстанції не вбачається підстав для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, оскільки господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинилися до застосування заходів забезпечення позову.

В даному випадку такі підстави відсутні, а касаційна скарга не містить жодних посилань з цього приводу, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 , 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Термолайф" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі № 910/27847/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : А.М. Демидова

С.Р. Шевчук